Нервовий тик у дитини

Через війну діти переживають значне психологічне навантаження. Наслідком може бути нервовий тик. Якщо ви помітили в дитини такий нервовий розлад, допоможіть їй впоратися з ним, а також розкажіть батькам, як зберегти дитячу психіку під час стресу.

Нервовий тик у дитини: допоможіть подолати

Нервовий тик — одне з найчастіших неврологічних порушень у дітей, яке проявляється у вигляді різких неконтрольованих рухів або звуків. Наприклад, дитина, що страждає від тиків, може швидко й багато кліпати очима.

Які види й причини тикових розладів у дітей можуть бути та як допомогти дитині впоратися з ними — читайте далі.

Які види

Лікарі виділяють три види тикового розладу: транзиторний або минущий, хронічний, а також синдром Туретта.

Транзиторний, або минущий, тиковий розлад може проявляти­ся моторними або голосовими тиками з повним зникненням симп­томів захворювання протягом року.

Хронічний моторний тиковий розлад без вокального компо­нента зазвичай триває понад рік. Хронічні вокальні тики в ізольова­ному вигляді зустрічаються рідко.

Синдром Туретта, при якому фізичні та звукові тики вини­кають одночасно. У хлопчиків зустрічається у 10 разів частіше, ніж у дівчаток.

Найчастіше тики з’являються в дітей у віці від 2 до 17 років, се­редній вік — 6—7 років.

Які причини

Серед причин тикових розладів лікарі виділяють чотири мож­ливі.

Психоемоційне збудження. Це найчастіша причина нервових тиків у дітей. Виникнення тику може спровокувати як гостра психо­емоційна травма, як-от переляк, сварка з батьками, так і тривалий несприятливий психологічний клімат сім'ї — брак уваги до дитини, надмірна вимогливість та суворість у вихованні.

«Тик 1 вересня». Приблизно у 10% дітей нервовий тик почина­ється в перші дні навчання в школі. Це пов’язано з новими умовами, новими знайомствами, визначеними правилами та обмеженнями, що є сильним емоційним потрясінням для дитини.

Порушення харчування. Недостатність кальцію та магнію в організмі може викликати судомну активність м’язів, зокрема тики. Перевтома, хронічне недосипання, тривалий перегляд відео- контенту, читання книг за поганого освітлення можуть призводити до підвищення активності різних зон головного мозку із залученням екстрапірамідних систем та до розвитку нервових тиків.

Спадкова схильність. Дослідження доводять, що нервовий тик передається за аутосомно-домінантним типом успадкування. Якщо в одного з батьків є дефектний ген, то ймовірність успадку­вання дитиною становить 50%. Наявність генетичної схильності не обов’язково призводить до розвитку захворювання, хоча шанс виникнення нервового тику в таких дітей більший, ніж у дітей без генетичної схильності.

Як діагностувати

У разі транзиторного тикового розладу в дитини можуть бути симптоми:

• один або кілька моторних тиків — кліпання або знизуван­ня плечима;

• вокальні тики — гудіння, прочищення горла, вигукування слів чи фраз;

• часте повторюванння тиків — майже щодня протягом чо­тирьох тижнів, але не більше двох місяців поспіль;

• прояви, що не спричинені прийомом лікарських засобів або певним медичним станом — хвороба Гантінгтона, ві­русний енцефаліт.

Транзиторний тиковий розлад у дітей часто зникає без ліку­вання.

Як допомогти

Відволікти дитину. Дуже дієвий спосіб тимчасово усунути нер­вовий тик — відволікти дитину цікавим заняттям. Порадьте вихо­вателям запропонувати дитині пограти в цікаву настільну гру або помалювати. Такий метод створює в мозку дитини зону активності, яка заглушає патологічні імпульси, що надходять з екстрапірамідної зони, і нервовий тик зникає. Зважайте, що цей ефект тимчасовий. Після того, як дитина припинить виконувати заняття, що відволікає, нервовий тик відновиться.

Швидко усунути нервовий тик повік. Помірно натискайте пальцем в області надбрівної дуги й утримуйте протягом 10 с. З та­кою ж силою надавіть в ділянці внутрішнього і зовнішнього кута ока, утримуючи протягом 10 с. Потім попросіть дитину сильно за­плющити обидва ока на 3—5 с. Під час цього потрібно максимально напружити повіки. Цю послідовність дій слід повторити 3 рази з ін­тервалом у хвилину. Такі прийоми можуть знизити вираженість нер­вового тику, однак цей ефект тимчасовий — від кількох хвилин до кількох годин.

Психологічна корекція. Це дієвий метод терапії у разі простих моторних тиків. Поясніть батькам, що сприятливе оточення в ро­дині, захист дитини від впливу провокативних чинників — дуже важливі складники в лікуванні дитини. Конфліктні ситуації, що ви­никають в родині, слід вирішувати спокійно, без психологічного та фізичного насильства.

У ситуаціях, коли тики впливають на роботу чи навчання, ді­євим методом може стати поєднання когнітивної поведінкової те­рапії та медикаментозного лікування. Дитині потрібно навчитися контролювати та управляти своїми емоціями в складних психоло­гічних обставинах, оскільки стрес може погіршити тики або зробити їх частішими.

Якщо усі методи не дали жодного позитивного результату, по­радьте батькам звернутися до лікаря. Дитячий лікар-невролог або психіатр призначить препарати залежно від клінічної картини і да­них додаткового обстеження. Тривалість медикаментозної терапії після зникнення тиків становить 6 місяців. Потім можна повільно зменшувати дозу препарату аж до повного скасування.

Що порадити батькам

Не дивитися при дітях новин, оскільки кадри війни для них — глибоке потрясіння.

Не обговорювати негативні новини поряд з дітьми. Батьки зобов’язані тримати себе в руках та контролювати емоції, бо дитина «зчитує» всі їхні емоції та психоемоційний стан.

Створювати ігрові моменти для дітей. Вони добре залучаються до ігор, навіть, якщо лунає сирена й потрібно бігти в укриття. Можна запропонувати зіграти в гру, хто швидше туди добіжить, хто швид­ше збереться.

В укритті можна читати книжки, розповідати спокійні й по­вчальні казки, говорити про радісне майбутнє.

ЯК ПІДТРИМАТИ ДИТИНУ, ЯКА БОЇТЬСЯ ГОЛОСНИХ ЗВУКІВ І ВИБУХІВ

• Надіньте дитині на голову шапку, додатково під­горніть її біля вух. Можете зробити з тканини пов'язку, яка затулить вуха. Бажано обрати тканину, від якої не свербітиме шкіра

• Дістаньте для дитини беруші або спеціальні на­вушники, які приглушають звуки. Увімкніть легку ) музику або аудіоказку через навушники

• Підтримайте дитину, якщо вона ехолалить*

• Наспівуйте дитині монотонним голосом її улюблені пісні. Можете трохи похитуватися під час співу

• Використовуйте ковдру, простирадло, куртку, яку можна накинути на голову та приглушити звуки

• Пригорніть дитину до грудей так, щоб вона чула стукіт вашого серця**. Можете накинути зверху будь-яку річ, яка відгородить вас від зовнішнього світу, або затулити друге вухо долонею

• Пробуйте різні способи, поєднуйте їх і вигадуйте свої. Уважно спостерігайте за дитиною, вона може підказати своєю поведінкою, як їй можна допомогти